Аорта є головною артерією організму, через яку кров від серця надходить до всіх органів і тканин. Її стінки повинні бути достатньо міцними і еластичними, щоб витримувати високий тиск, який створюється під час кожного серцевого скорочення. Однак під впливом різних факторів структура стінки аорти може порушуватися, що призводить до утворення аневризми. Аневризма — це локальне розширення судини, але найнебезпечнішою її формою є розшаровуюча аневризма, коли внутрішній шар стінки аорти розривається, і кров починає проникати між шарами судинної стінки. Це створює хибний канал для кровотоку та загрожує розривом судини з масивною кровотечею.
Надзвичайно серйозним і небезпечним станом є розшаровуюча аневризма аорти, адже її розвиток часто супроводжується раптовими та дуже інтенсивними болями в грудній або черевній ділянці, які пацієнти описують як «розриваючий» біль. Найбільш поширеними причинами цього захворювання є артеріальна гіпертензія, яка тривалий час спричиняє підвищене навантаження на стінки аорти, а також дегенеративні зміни сполучної тканини при спадкових захворюваннях, таких як синдром Марфана або синдром Елерса-Данлоса. У людей старшого віку частою причиною є атеросклероз, який послаблює стінку аорти. Іноді розшарування виникає внаслідок травм грудної клітки або ускладнень після хірургічних втручань на серці чи судинах. Симптоми можуть бути різноманітними залежно від локалізації процесу, але завжди існує загроза розриву судини, що є безпосередньою загрозою життю.
Розшаровуюча аневризма аорти є надзвичайно небезпечним станом, який вимагає негайної медичної допомоги. Без своєчасної діагностики та лікування летальність надзвичайно висока. Важливо пам’ятати, що навіть при стиханні болю небезпека не зникає, адже розрив може статися у будь-який момент. Своєчасне виявлення захворювання та початок лікування значно підвищують шанси на виживання пацієнта. Тому необхідно звертати увагу на будь-які нетипові больові відчуття та зміни стану здоров’я, особливо якщо існують фактори ризику.
Діагностика розшаровуючої аневризми аорти
Діагностика розшаровуючої аневризми аорти базується насамперед на клінічних проявах і даних інструментальних досліджень. У більшості випадків першим кроком є оцінка симптомів пацієнта. Найчастіше це раптовий інтенсивний біль у грудях, спині чи животі, який може переміщуватися вздовж тулуба залежно від напрямку поширення розшарування. Лікар під час огляду може виявити різницю у пульсі або артеріальному тиску на різних кінцівках, шум над аортою чи інші патологічні звуки. Однак клінічних даних недостатньо, щоб підтвердити діагноз або оцінити обсяг ураження.
Основним методом діагностики є комп’ютерна томографія з контрастуванням (КТ-ангіографія), яка дозволяє побачити хибний канал кровотоку, визначити довжину і локалізацію розшарування, оцінити ступінь компресії сусідніх органів. У деяких випадках застосовується магнітно-резонансна томографія, особливо у пацієнтів, яким протипоказано введення контрастних речовин. Також корисною є трансторакальна або черезстравохідна ехокардіографія, яка дозволяє оцінити стан аортального клапана, а також наявність розшарування у висхідній частині аорти. Ці методи допомагають лікарям прийняти рішення про терміновість і тип лікування.
Діагностика розшаровуючої аневризми аорти є надзвичайно важливою, адже своєчасно виявлений розрив або ризик його виникнення може врятувати життя. У багатьох випадках від швидкості встановлення діагнозу залежить подальший прогноз. Навіть при підозрі на цей стан необхідна термінова госпіталізація у спеціалізований кардіохірургічний центр. Високоточні методи візуалізації дають змогу з великою точністю визначити стан судини і уникнути фатальних наслідків.
Лікування та профілактика розшаровуючої аневризми аорти
Лікування розшаровуючої аневризми аорти залежить від її локалізації, ступеня ураження та загального стану пацієнта. У випадках розшарування висхідної аорти необхідне негайне хірургічне втручання, адже цей стан є безпосередньою загрозою життю. Операція полягає у видаленні ураженої ділянки аорти з подальшою заміною її синтетичним протезом або біопротезом. Іноді одночасно замінюють і аортальний клапан, якщо він пошкоджений у процесі розшарування. При ураженні низхідної частини аорти, якщо стан пацієнта стабільний, можливе консервативне лікування, спрямоване на зниження артеріального тиску та зменшення швидкості розшарування.
У сучасній кардіохірургії набувають популярності ендоваскулярні втручання, під час яких через артерії вводять стент-графт для зміцнення стінки аорти і перекриття хибного каналу. Це менш травматичний метод, який особливо цінний для пацієнтів із високим ризиком відкритої операції. Проте вибір методу лікування завжди індивідуальний і залежить від багатьох факторів. Основною метою є стабілізація стану пацієнта, усунення розриву та запобігання рецидиву розшарування.
Профілактика розшаровуючої аневризми аорти полягає в контролі факторів ризику. До найважливіших належить суворий контроль артеріального тиску, регулярні кардіологічні огляди, відмова від куріння, підтримка здорової ваги та зниження стресових факторів. Особливу увагу варто приділяти людям із спадковими захворюваннями сполучної тканини, для яких існує високий ризик розвитку цієї патології. Своєчасна діагностика та грамотне лікування дозволяють значно знизити ризик фатальних ускладнень, адже розшаровуюча аневризма аорти — це стан, який потребує максимальної пильності та швидкої реакції з боку медиків і самого пацієнта.
